Довго шукав у шафах необхідне. Зрештою, вивернув ящики. По підлозі різнокольоровим безладом лягли папірці а посеред усього того дива лежав конверт. Запечатаний. Він не бачив його раніше. Дивно! Відкрив одним рухом і отетерів

Без категорії

Колишніх почуттів не було. Вони прожили разом 25 років. Цілих 25 років життя він бачив її щодня вранці, але тільки останній рік його почали діставати її звички.

Все починалось з самого ранку. Ледь прокинувшись вона простягала до нього свою ріку і говорила завчене:

— Здрастуй, сонечко! Сьогодні буде прекрасний і світлий день.

Скажете, звичайна фраза? Але оці її руки, її обличчя щойно після сну. Б-р-р-р! він не міг вже цього терпіти зовсім.

Вона піднімалася, проходила вздовж вікна і кілька секунд дивилася в далечінь. Раніше, ще на початку шлюбу, він захоплювався її грацією, її свободою. І хоча досі вона була в чудовій формі, він відвів погляд. Дивитись не хотілось. Неприємно на душі.

 А вона? Вона не поспішала жити, знала про його роман на стороні, знала навіть ту дівчину, з якою її чоловік зустрічався вже близько трьох років. Але час заспокоїв самолюбство і залишив лише сумний шлейф непотрібності. Вона прощала чоловікові байдужість, неуважність, прагнення наново пережити молодість. Але й не дозволяла заважати їй жити статечно, з розумінням прожитої кожної хвилини. Так, вона вирішила жити з того часу, як дізналася свій діагноз. Недуга ось тут, у ній і скоро переможе.

Перше бажання – розповісти про те що дізналась. Усім! Щоб зменшити силу правди, розділивши її на шматочки та роздати рідним. Але першу добу вона пережила віч-на-віч із усвідомленням швидкого відходу у вічність, і на другу — прийняла тверде рішення мовчати про все. Її життя витікало, і з кожним днем у ній розквітає мудрість людини, яка вміє споглядати. Вона знаходила усамітнення у маленькій сільській бібліотеці, шлях до якої займав півтори години. І щодня вона забиралася у вузький коридор між стелажами, знаходила книги, в яких, здавалося, знайдуться всі відповіді.

Він прийшов у будинок коханої жінки. Тут усе було яскравим, теплим, рідним. Вони зустрічалися вже три роки. Він любив і, здавалося, не міг дихати далеко від неї. Сьогодні він прийшов сюди, і прийняв тверде рішення: розлучитися. Навіщо продовжувати так жити. А тут він житиме по-новому, щасливо.

Вони домовилися зустрітися у ресторані. Там, де шість місяців тому відзначали двадцятип’ятиріччя шлюбу. Вона приїхала першою. Він перед зустріччю заїхав додому, де довго шукав у шафі папери, необхідні для подання заяви на розлучення. Він вивертав ящики і розкидав їх вміст по підлозі. В одному з них лежав темно-синій запечатаний конверт. Раніше він його не бачив. Він сів навпочіпки і одним рухом зірвав клейку стрічку. Він очікував побачити там будь хоч що, але точно не те що там було.

Численні папірці, виписки, печатки. Спочатку і не усвідомив що і до чого, а потім прочитав ім’я дружини. Здогадався. Сидів і не ворушився. Усвідомлення невідворотності того, що відбувається накрило його з головою.

Вона чекала на нього сорок хвилин. Телефон не відповідав, вона розрахувалася за рахунком і вийшла надвір. Стояла чудова осіння погода, сонце не пекло, але зігрівало душу.

— Яке прекрасне життя, як добре на землі, поряд із сонцем і лісом.

Вперше за весь час, який вона знає про свій стан, її наповнило почуття жалю до себе. Їй вистачило сил зберігати таємницю, від чоловіка, батьків, подруг. Вона йшла вулицею і бачила, як радіють очі людей тому, що все попереду, буде зима, а за нею неодмінно весна! Їй не дано більше пізнати такого почуття. Для неї все востаннє. Може і цей день і ось це сонце і ось ці осінні барви.

У ці останні дні він оточив її турботою, був із нею 24 години на добу та переживав небувале щастя. Він не хотів усвідомлювати, що вона піде. І якби хтось нагадав йому про те, як він відносився до неї місяць тому і мріяв розлучитися, він відповів би що то і не він був зовсім.

Вона відійшла через два місяці. Він завалив квітами дорогу від дому до місця її спочинку. Опісля всього, десь там у її речах він знайшов записку, бажання, яке вона писала під Новий рік минулого року: «Бути щасливою з Ним до кінця своїх днів».

Говорять, всі бажання, загадані під Новий рік, виконуються. Мабуть, це правда, тому що того ж року він побажав: «Стати вільним».

Кожен отримав те, про що, здавалося, мріяв от тільки щастя це нікому не додало.

Головна картинка – pexels.

Джерело

Залишити відповідь