Микола Вересень про своє звільнення з Прямого: «Петре Олексійовичу, що я вам зробив поганого?»

політика, світ

Якими могли бути причини й передумови раптового звільнення, чи міг вплинути конфлікт із Софією Фединою, як Вересень домовився з Порошенком про книжку інтерв’ю, а тепер хоче передати власнику каналу листа в обхід його оточення.

Ведучий Микола Вересень зник з етеру Прямого каналу на початку березня і не з’явився на промоплакатах нового сезону. Тоді він заперечив, що справа йде до його звільнення, і сказав «Детектору медіа», що просто має вихідні. Однак у шоу «Прямий ефір» Миколу замінив Валерій Калниш, і ведучий опинився у невизначеному стані — не звільнений, але й без конкретної ролі на каналі. 20 травня Микола дізнався, що звільнений — без попередження та, за його словами, без остаточного розрахунку.

Сам Микола бачить імовірну причину звільнення в інтригах керівництва каналу. Він відкидає припущення, що це була ініціатива Петра Порошенка, який у лютому став офіційним власником каналу. Хоча розуміє, що без згоди Порошенка рішення не було би прийняте: «Або його обсіли якісь люди і щось йому в голову вклали, або десь він на мене образився».

Генеральна продюсерка Прямого Світлана Орловська заперечує, що Порошенко причетний до звільнення ведучого, й називає іншу причину — низькі рейтинги програм, які веде Вересень.

Ще наприкінці 2020 року в розмові з «Детектором медіа» Микола Вересень визнавав, що в ефірі Прямого часто поводиться радше як громадянин, а не як журналіст. «Є ситуації, коли баланс не підходить. І коли йде революція, треба розуміти, що об’єктивізм шкодить поступу — і, хоч як це парадоксально звучить, шкодить незалежній європейській журналістиці також. Але якщо Прямий зверне із проєвропейського шляху або почне поводитися не по-європейському, то мовчати знов не буду», — сказав він тоді. Чи цей час настав

— Якщо це європейська солідарність, то я не знаю, що таке середньовічне варварство. Тому що в ідеологемах, мабуть, керівництво Прямого не відійшло від шляху, а в поведінці – безперечно. Це не європейська і не солідарна поведінка, — відповідає ведучий.

— Історія з моїм звільненням почалася в день народження Михайла Горбачова. Але те, як повелися очільники каналу, — це щось догорбачовське, дуже радянське. 2 березня мене попросила зайти Світлана Орловська і сказала, що я звільнений. І я був здивований, тому що ніяких зауважень, жодної догани «із занесенням в облікову картку комсомольця» не було. Я поїхав до друзів, які мають дотичність до політичного керівництва каналу, і сказав, що я нічого не зрозумів.

Вони сказали: «Ми теж нічого не можемо зрозуміти». І згодом переповіли мені, що конструкцію зі звільненням зупинив пан Порошенко. Наказав залишити все, як є, — не чіпати мене, і дав доручення Святославу Цеголку (своєму прессекретарю. — Ред.) врегулювати ситуацію.

Ми зустрілися. Цеголко сказав, що я «цінний актив», потрібна людина, і ніяких питань до мене нема. Мовляв, почекаймо до кінця місяця. Потім «почекаймо до середини квітня». Потім — до перших травневих свят, до 9 травня. Я чекав, оскільки я людина, в принципі, лояльна. Минуло два з половиною місяці. 14 травня я знову потелефонував Святославу, вимагаючи пояснень уже суворішим тоном, бо зрозумів, що нормальним сигнал не проходить. Свят каже: «Ну, Свєта ж була вагітна», — мовляв, чіпати генеральну продюсерку не можна. Але обіцяв, що вона мені зателефонує. Втім ані дзвінків, ані обіцяних зустрічей не було.

Раніше генеральний директор Прямого Володимир Сташевський казав мені: «Ви йдете, ми вам заплатимо за три місяці зарплату». Я за перший і другий місяці отримав, але про всяк випадок спитав колег по каналу, чи була зарплатня. Кажуть: «Так». Мені ж гроші не приходили. І я зрозумів, що й тут обдурили.

— Світлана Орловська пояснила, чому вас звільняють?

— Ніхто. Жодного разу. Не пояснив. Нічого. Ані генеральний, ані Свєта, ані Цеголко. «Ти сам знаєш усе», — а далі набір вигуків. Знаєте, я колекціоную відходи з роботи. Такого не було ніколи, і я ніколи про таке не чув: щоб отак, сьогодні на сьогодні: «Ти йдеш», — і все.

У мене, слава Богу, є ім’я, але яку кількість людей просто так виганяють із роботи тільки тому, що комусь щось не сподобалось? Тому я всіх закликаю: підписуйте правильні контракти, боріться за себе, перемагайте.

Я, безперечно, подам у суд — на канал Прямий чи на когось конкретно, ще не знаю. У мене була доба, щоб подумати, завтра почну консультуватися зі своїми адвокатами. Я хочу поновитися на каналі і, звісно, отримати свою зарплатню.

— У вас є своє пояснення, чому вас звільнили? Можливо, щось напередодні в ефірі сталося? Або в когось терпець урвався?

— Хіба нам по 15 років, щоб терпець уривався? Ми дорослі люди. Це чутки-плітки, які я не буду навіть обговорювати. Ви що? Я ж Вересень. Перейшов дорогу — скажи мені про це. Зробив якусь «каку» — поясни мені, чому ти вважаєш, що це «кака», а не «цяця». Якщо ти журналіст і не можеш поставити питання — який ти журналіст? Якщо ти працюєш на заводі і там усі мовчать — це одна справа. А якщо ти журналіст, то працюєш з мовою. Може, вимовиш слово?

— Ви дуже детально розповідали, як ішли з «1+1». Говорили, що тоді в аурі каналу щось почало відбуватися. Цього разу ви щось відчували?

— На «Плюсах» відбувалися конкретні речі: припинили, скажімо, запрошувати туди, куди зазвичай запрошували. Зараз нічого такого не було, але оскільки я вже дуже довго працюю в цьому бізнесі, я відчував, що щось за спиною відбувається. Але я не можу бути голослівним.

— Чи були у вас неприємності після ефіру, з якого пішла Софія Федина, депутатка від «Європейської солідарності», якій ви під час токшоу сказали, що вона бреше?

— Ні, ніяких не було. Мені сказали: «Може, треба вибачитись?» Я спитав: «За що?» Взяв словник, подивився, що таке слово «брехня». Його тлумачення збігається з тим, що відбулося.

Якщо політики ображаються на журналістів, то винні не журналісти, а політики. Було кілька людей зі штабів, які сказали: «Миколо, клас! Це прекрасно, спасибі тобі, що ти це зробив! Тепер, якщо будь-хто скаже про канал криве слово, запідозрить якісь домовленості — ось доказ, що ми працюємо для всіх однаково». Я виганяв і «слуг народу», і депутатів «Європейської солідарності».

Я свічку не тримав, але давно працюю в журналістиці — мені розповідали люди із штабів, що Федина, і не вона одна, з кимось говорить, намовляє проти мене. Я на це не звертав уваги. Більше того, я її привітав із Днем народження — написав смс. Ніякої реакції не було.

За тиждень після ефіру з пані Фединою я зателефонував до Канади продюсеру National CBC News Алексу Шпрінцеру, а він запитує: «Що там у тебе сталося?» Бо він добре знає російську мову, а українську гірше. Я йому суть справи розповів, і він каже: «Оскільки я не дивився всю програму, але знаю, що ти кваліфікований журналіст, тому, мабуть, ти на 90% правий». Але коли я йому розповів історію від початку програми до інциденту, то він сказав, що я на 100% правий. Я в таких речах не помиляюся, як правило. Я думаю над своїми словами. Я не міг уявити собі такий сплеск. Тому я цю історію не пов’язую зі звільненням.

— Що відбувалося в політсилі власника каналу Петра Порошенка на початку березня? Що могло скластися таким чином, що ви стали незручним і непотрібним на Прямому?

— У лютому Петро Олексійович купив канал. І нібито виходить, що перший його крок — Вересня вигнати. Але мої розвідники кажуть, що це не його ініціатива, а керівництва каналу. Я не дуже вірю в намір Порошенка, тому що в нас із ним чудові стосунки.

За тиждень до того я Порошенку запропонував: «У вас за спиною унікальний досвід. І я хочу написати книжку. Як на Заході – велике інтерв’ю». Ми сиділи, розмовляли, пили чай. Він загорівся: «Класна ідея. Потім англійською перекладемо і за кордоном надрукуємо». Потисли одне одному руки. Хіба що не обійнялися. Хоча ми були колись на «ти». У нас із ним завжди були хороші стосунки. Перед виборами 2004 року я домовлявся з друзями з Європи (не маю права називати імена, бо це комерційна таємниця) про допомогу для його 5 каналу, з яким мене щойно запросили співпрацювати. З допомогою не вийшло, чому — я не питав.

Так почалися наші стосунки. Ми завжди віталися. Коли він був ще президентом, міг раптом подзвонити на Новий рік, привітати. Тож я не можу зрозуміти: або його обсіли якісь люди і щось йому в голову вклали, або десь він на мене образився. Тому, як я розумію, це Свєта і Цеголко. Я не подобаюся цим двом людям. Але ж це публічна робота. Якщо я вам не подобаюсь, це не означає, що мене ніде на екран не можна пускати.

— Ви хочете сказати, що не подобалися Світлані Орловській, вашій співведучій, із якою вже стільки часу ведете прямоефірні програми?

— Не знаю. Скажу, що я був заскочений. Якби в нас були розмови одне з одним, але ні. З менеджерської точки зору Свєта завжди кричить. Але переді мною вона двічі вибачалась, коли підвищувала тон, а потім розуміла, що щось не так. Ну, думаю, може, знов погарячкувала, передзвонить чи якось іще все владнає.

Є така плітка, що хтось сказав Свєті, що Вересень хоче її заступити на посаді генпродюсера каналу. Але зараз Світлана повернулася до роботи. Коли ми спілкувалися з Цеголком, я казав: «Святе, я комфортно почуваюсь. Якщо я комусь не подобаюсь, давайте будь-який формат — зі Свєтою, без Свєти, в запису, в прямому ефірі — все, що ви хочете. Ви хочете, щоб я пофарбував залишки волосся в зелений колір – нема питань. Я все одно залишусь Вереснем».

А вони (керівництво каналу. — Ред.) кажуть: «Это приказ сверху». Мені так не казали, бо я Вересень. А звичайним журналістам керівництво каналу каже, що все штаб спрямовує. А штаб як політична сила про це й не знає.

— А чия була ідея інсценувати у прямому ефірі захоплення студії?

— Ідея була моя. Я був переконаний, що коли вони її будуть втілювати, то стрілятимуть вгору. Це елементарно. Але коли вони наставили дула на людей, я сам хотів сховатися. Я сказав, що треба довести будь-яку історію до абсурду. «А як це?» Ну, обшук — один, другий, третій, ОМОН, виїмка документів. Це все, що я сказав. Але, перепрошую, я не генеральний продюсер. Свєта на 99% моїх пропозицій не погоджувалася, а тільки на цю погодилася.

— Як змінилася ситуація з весни 2017 року, коли закривали «Радио Вести», звільняли журналістів, якщо порівняти її з тим, як відбувається ваше звільнення з Прямого?

— Це небо і земля. На «Радио Вести» був чудовий колектив. Я досі не можу зрозуміти, чому людина, яка не любила Україну й емігрувала до Росії (власник радіостанції Олександр Клименко, міністр доходів та зборів в уряді Миколи Азарова. — Ред.), дозволяла робити те, що ми робили. Ми були вільні. Серед нас був Паша Шеремет. За ним стояла ціла «Українська правда». Якби там була якась лажа проросійська, то… зрозуміло. І враз усіх вигнали. Я переконаний, що зверху хтось натиснув. Хто — не знаю.

А тут висмикують по одному. Вересень. До мене Євген Кисельов. Після мене Кароліна Ашіон пішла.

Коли захиталося крісло під Кисельовим, я це побачив, ще не знаючи нічого, зателефонував йому і сказав: «Якщо від мене буде щось залежати, май на увазі: я за тебе». Я не знаю, чи в Москві таке буває, він усе ж таки там виховувався. Він, вибачте на слові, трошки о…єл і сказав: «Це дуже дивно і дуже цінно. Дуже дякую». Якби мене спитали, якби в нас були загальні збори, я вчинив би так. Ви знаєте, що у нас не відбувається на Прямому каналі загальних зборів ніколи? Новинний канал! На будь-якому каналі в світі три рази на день: що ми маємо зробити, що ми забули, що ми не зробили… На Прямому — жодного разу.

— А що сказали Кисельову – чому його звільнили?

— Я досі цього не знаю. Моя версія, що, як завжди, людям із російськими паспортами більше платять. І може, сталася ситуація, коли треба було когось скоротити через бюджетний дефіцит. Але я свічку не тримав. Із Женею ми говорили багато разів після цього, але я вважаю, що запитувати некоректно.

— Ви казали, що заздалегідь знали про плани влади запровадити санкції щодо каналів Медведчука. Як ви оцінюєте цей крок?

— Мені, перепрошую, насрати, чому хтось робить гарні речі. Я критикував Зеленського ще взимку і навіть навесні. Але ви що, думаєте, я кину в нього камінь після слів, що Україні треба вступати в НАТО? Та я тільки буду плескати! Якщо це на благо моїй країні, то мені абсолютно все одно, чому ти це робиш.

Для мене очевидно, що це якась ознака європейськості. А може, він це зробив, щоб виграти наступні вибори? Та мені плювати. Я не знаю, чому ці канали не закрив Порошенко. Але це не було і передвиборчою програмою Зеленського. Я тільки знаю, що ті люди, які принишкли за Порошенка, повернулися за Зеленського. В адміністрації Порошенка на Банковій не було людей, які працювали на Януковича. А зараз є.

Місяць тому я казав друзям: якщо я залишаюся, це буде означати, що щось в Україні змінилося. Не за Порошенка, не за Зеленського, а з плином часу, коли люди починають чинити справедливість замість несправедливості. Але зараз я бачу, що помилився. І, як казав мені мій хороший приятель Михайло Жванецький, «значит, страна еще не подошла».

— А Петру Порошенку нічого не хочете сказати?

— Хочу. Хочу запитати: «Петре Олексійовичу, що і коли я вам зробив поганого?»

— А чи є у вас на думці поговорити з Порошенком і дізнатися, що сталося?

— Ні, немає. Але є на думці написати листа. І знайти спосіб обійти його оточення, яке блокує будь-що. Якщо я подзвоню Цеголку, який не відходить від Порошенка, то Цеголко йому не передасть. Тому що я 15 разів просив Святослава зв’язати нас задля книги — і жодного відгуку. Тому мені треба знайти когось, хто занесе цей лист. Він має бути короткий, бо у Порошенка дофіга роботи. І написати: «Якщо у вас є бажання мене послухати, я готовий зустрічатися».

Фото: архів «Детектора медіа»

Джерело

Залишити відповідь